- відлучати
- —————————————————————————————відлуча́тидієслово недоконаного видурідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
відлучати
Смотреть что такое "відлучати" в других словарях:
відлучати — а/ю, а/єш і рідко відлу/чувати, ую, уєш, недок., відлучи/ти, учу/, у/чиш, док., перех. 1) Відокремлювати від кого , чого небудь, позбавляти зв язку, порушувати стосунки з ким , чим небудь. •• Відлуча/ти від це/ркви кого проголошувати чужим церкві … Український тлумачний словник
повідлучати — а/ю, а/єш, док., перех. Відлучити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
повідлучати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відлучання — я, с. Дія за знач. відлучати й відлучатися 1), 2) … Український тлумачний словник
відлучатися — а/юся, а/єшся, недок., відлучи/тися, учу/ся, у/чишся, док. 1) Виходити, виїжджати з якого небудь місця на певний час. 2) від кого – чого, рідко. Покидати, залишати. 3) тільки недок. Пас. до відлучати … Український тлумачний словник
відлучити — див. відлучати … Український тлумачний словник
відлучувати — див. відлучати … Український тлумачний словник
церква — и; род. в. мн. ко/в, ж. 1) Релігійна організація духівництва і віруючих, об єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2) Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква … Український тлумачний словник
екскомунікувати — Екскомунікувати: відлучати від церкви [43] … Толковый украинский словарь
